5.1: Обмеження
НехайA⊂R і нехайx буде граничною точкоюA. в наступному, ми дозволимоS(A,x) позначити набір всіх збігаються послідовностей{xn}n∈I такі, щоxn∈A для всіхn∈I,xn≠x для всіхn∈I, іlimn→∞xn=x. Ми дозволимоS+(A,x) бути підмножиноюS(A,x) послідовностей {xn}n∈Iдля якихxn>x для всіхn∈I іS−(A,x) бути підмножиноюS(A,x) послідовностей,{xn}n∈I для якихxn<x для всіхn∈I.
НехайD⊂R,f:D→R,L∈R, і припустимоa є граничною точкоюD. Ми говоримоf межа якx підходівaL, позначається
limx→af(x)=L,
якщо для кожної послідовності{xn}n∈I∈S(D,a),
limn→∞f(xn)=L.
ЯкщоS+(D,a)≠∅, говорити межа з правого бокуf якx підходиaL, позначається
limx→a+f(x)=L,
якщо для кожної послідовності{xn}n∈I∈S+(D,a),
limn→∞f(xn)=L,
і, якщоS−(D,a)≠∅, говорити ліміт зліва відf якx підходиaL, позначається
limx→a−f(x)=L,
якщо для кожної послідовності{xn}n∈I∈S−(D,a),
limn→∞f(xn)=L.
Ми також можемо позначити
limx→af(x)=L
шляхом написання
f(x)→L as x→a.
Аналогічно ми можемо позначити
limx→a+f(x)=L
шляхом написання
f(x)→L as x↓a
і
limx→a−f(x)=L
шляхом написання
f(x)→L as x↑a
Ми також дозволяємо
f(a+)=limx→a+f(x)
і
f(a−)=limx→a−f(x).
Повинно бути зрозуміло, що якщоlimx→af(x)=L іS+(D,a)≠∅, тоf(a+)=L. Аналогічно, якщоlimx→af(x)=L іS−(D,a)≠∅, тоf(a−)=L.
Припустимоa,D⊂R,f:D→R, і є граничною точкоюD. Якщоf(a−)=f(a+)=L, тодіlimx→af(x)=L.
- Доказ
-
Припустимо,{xn}∞n=m∈S(D,a). нехай
J−={n:n∈Z,xn<a}
і
J+={n:n∈Z,xn>a}.
Припустимо,J− порожній або кінцевий і нехайk=m−1 якщоJ−=∅ і, в іншому випадку, нехайk буде найбільше ціле число вJ−. Тоді{xn}∞n=k+1∈S+(D,a), і так
limn→∞f(xn)=f(a+)=L.
Аналогічний аргумент показує,J+ що якщо порожній або кінцевий, то
limn→∞f(xn)=f(a−)=L.
Якщо ніJ− ніJ+ є скінченним або порожнім, то{xn}n∈J− і{xn}n∈J+ є підпослідовностями{xn}∞n=m з{xn}n∈J−∈S−(D,a) і{xn}n∈J+∈S+(D,a). Отже, задано будь-яке,ϵ>0, ми можемо знайти цілі числаN іM такі, що
|f(xn)−L|<ϵ
всякий разn∈{j:j∈J−,j>N} і
|f(xn)−L|<ϵ
всякий раз, колиn∈{j:j∈J+,j>M}.P Дозволяти бути більшимM. зN і ОскількиJ−∪J+={j:j∈Z+,j≥m}, випливає, що
|f(xn)−L|<ϵ
всякий раз, колиn>P. Звідсиlimn→∞f(xn)=L, і такlimx→af(x)=L. Q.E.D.
Припустимо,D⊂R,a це гранична точкаD, іf:D→R. Якщоlimx→af(x)=L іα∈R, тоді
limx→aαf(x)=αL.
- Доказ
-
Припустимо{xn}n∈I∈S(D,a)., тоді
limn→∞αf(xn)=αlimn→∞f(xn)=αL.
Звідсиlimx→aαf(x)=αL. Q.E.D.
Припустимо,D⊂R,a це гранична точкаD,f:D→R, іg:D→R. якщо,limx→af(x)=L аlimx→ag(x)=M, потім
limx→a(f(x)+g(x))=L+M.
- Доказ
-
Припустимо{xn}n∈I∈S(D,a)., тоді
limn→∞(f(xn)+g(xn))=limn→∞f(xn)+limn→∞g(xn)=L+M.
Звідсиlimx→a(f(x)+g(x))=L+M. Q.E.D.
Припустимо,D⊂R,a це гранична точкаD,f:D→R, іg:D→R. якщо,limx→af(x)=L аlimx→ag(x)=M, потім
limx→af(x)g(x)=LM.
Доведіть попередню пропозицію.
Припустимо,D⊂R,a це гранична точкаD,f:D→R,g:D→R, іg(x)≠0 для всіхx∈D. Якщоlimx→af(x)=L,limx→ag(x)=M, іM≠0, тоді
limx→af(x)g(x)=LM.
Доведіть попередню пропозицію.
Припустимо,D⊂R,a це гранична точкаD,f:D→R, іf(x)≥0 для всіхx∈D. Якщоlimx→af(x)=L, тоді
limx→a√f(x)=√L.
Доведіть попередню пропозицію.
ДаноD⊂R,f:D→R, іA⊂D, ми нехай
f(A)={y:y=f(x) for some x∈A}.
Зокрема,f(D) позначає діапазонf.
Припустимо,D⊂R,E⊂R,a це гранична точкаD,g:D→R,f:E→R, іg(D)⊂E. Більш того, припустимоlimx→ag(x)=b і, для деякихϵ>0,g(x)≠b для всіхx∈(a−ϵ,a+ϵ)∩D. Якщоlimx→bf(x)=L, тоді
limx→af∘g(x)=L.
- Доказ
-
Припустимо{xn}n∈I∈S(D,a)., тоді
limn→∞g(xn)=b.
НехайN∈Z+ таке, що|xn−a|<ϵ всякий разn>N. тоді
{g(xn)}∞n=N+1∈S(E,b),
тому
limn→∞f(g(xn))=L.
Таким чиномlimx→af∘g(x)=L. Q.E.D.
Нехай
g(x)={0, if x≠0,1, if x=0.
Якщоf(x)=g(x), тоді
f∘g(x)={1, if x≠0,0, if x=0.
Звідсиlimx→0f∘g(x)=1, хочаlimx→0g(x)=0 іlimx→0f(x)=0.
5.1.1 Межі поліномів і раціональних функцій
Якщоc∈R іf:R→R даєтьсяf(x)=c для всіхx∈R, то явноlimx→af(x)=c для будь-якогоa∈R.
Припустимо,f:R→R визначаєтьсяf(x)=x для всіхx∈R. If, для будь-якогоa∈R,{xn}n∈I∈S(R,a), тоді
limn→∞f(xn)=limn→∞xn=a.
Звідсиlimx→ax=a.
f:R→RПрипустимоn∈Z+ і визначаєтьсяf(x)=xn. Тоді
limx→af(x)=limx→axn=n∏i=1limx→ax=an.
Якщоn∈Z,n≥0, іb0,b1,…,bn є дійсними числами,bn≠0, то ми викликаємо функцію,p:R→R визначену
p(x)=bnxn+bn−1xn−1+⋯+b1x+b0
многочлен ступеняn.
Покажіть, що якщоf є многочленом, аa∈R, потімlimx→af(x)=f(a).
Припустимоq,p і є поліномами і
D={x:x∈R,q(x)≠0}.
Викликаємо функцію,r:D→R визначену
r(x)=p(x)q(x)
раціональна функція.
Показати, щоf if є раціональною функцією іa знаходиться в областіf, тодіlimx→af(x)=f(a).
Припустимо,D⊂R,a∈D це гранична точкаD, іlimx→af(x)=L. ЯкщоE=D∖{a} іg:E→R визначаєтьсяg(x)=f(x) для всіхx∈E, показати, щоlimx→ag(x)=L.
Оцінити
limx→1x5−1x3−1.
Припустимо,D⊂R,a це гранична точкаD,f:D→R,g:D→R,h:D→R, іf(x)≤h(x)≤g(x) для всіхx∈D. Якщоlimx→af(x)=L іlimx→ag(x)=L, показати, щоlimx→ah(x)=L. (Це теорема стиснення для меж функцій.)
Зауважте, що наведені вище результати, які були вказані для лімітів, також будуть мати відповідні односторонні межі, тобто обмеження праворуч або ліворуч.
Припустимо
f(x)={x+1, if x<0,4, if x=0,x2, if x>0.
Оцінітьf(0),f(0−), іf(0+). чиlimx→0f(x) існує?
5.1.2 Еквівалентні визначення
Припустимо,D⊂R,a це гранична точкаD, іf:D→R. Тодіlimx→af(x)=L якщо і тільки якщо для кожногоϵ>0 існуєδ>0 таке, що
|f(x)−L|<ϵ whenever x≠a and x∈(a−δ,a+δ)∩D.
- Доказ
-
limx→af(x)=L.Припустимо, існуєϵ>0 таке, що для кожногоδ>0 існуєx∈(a−δ,a+δ)∩D,x≠a, для якого|f(x)−L|≥ϵ. Дляn=1,2,3,…, вибору
xn∈(a−1n,a+1n)∩D,
xn≠a,такий, що|f(xn)−L|≥ϵ. Тоді{xn}∞n=1∈S(D,a), але{f(xn)}∞n=1 не сходиться, щобL, суперечити припущенню, щоlimx→af(x)=L.
Тепер припустимо, що для кожногоϵ>0 існуєδ>0 таке, що|f(x)−L|<ϵ всякий разx≠a іx∈(a−δ,a+δ)∩D. нехай{xn}n∈I∈S(D,a). даноϵ>0, нехайδ>0 буде таким, що|f(x)−L|<ϵ всякий разx≠a іx∈(a−δ,a+δ)∩D. ВибирайтеN∈Z такий, що|xn−a|<δ коли бn>N. то |f(xn)−L|<ϵдля всіхn>N. Отжеlimn→∞f(xn)=L, і такlimx→af(x)=L. Q.E.D.
Докази наступних двох суджень аналогічні.
Припустимо,D⊂R,a це гранична точкаD,f:D→R, іS−(D,a)≠∅. тоді,limx→a−f(x)=L якщо і тільки якщо для кожногоϵ>0 існуєδ>0 така, що
|f(x)−L|<ϵ whenever x∈(a−δ,a)∩D.
Припустимо,D⊂R,a це гранична точкаD,f:D→R, іS+(D,a)≠∅. тоді,limx→a+f(x)=L якщо і тільки якщо для кожногоϵ>0 існуєδ>0 така, що
|f(x)−L|<ϵ whenever x∈(a,a+δ)∩D.
5.1.3 Приклади
Визначтеf:R→R по
f(x)={1, if x is rational, 0, if x is irrational.
Нехайa∈R. Оскільки кожен відкритий інтервал містить як раціональні, так і ірраціональні числа, то для будь-якогоδ>0 вибору будеL∈R, існуватиx∈(a−δ,a+δ),x≠a, таке, що
|f(x)−L|≥12.
Отже,limx→af(x) не існує жодного дійсного числаa.
Визначтеf:R→R по
f(x)={x, if x is rational, 0, if x is irrational.
Тодіlimx→0f(x)=0 з тих пір, даєтьсяϵ>0,|f(x)|<ϵ надано|x|<ϵ.
Показати, що якщоf так, як наведено в попередньому прикладі іa≠0, тоlimx→af(x) не існує.
Визначтеf:R→R по
f(x)={1q, if x is rational and x=pq,0, if x is irrational,
деp іq приймаються відносно прості цілі числа зq>0, і ми приймаємо,q=1 колиx=0. Показати, що, для будь-якого дійсного числаa,limx→af(x)=0.
Визначтеφ:[0,1]→[−1,1] по
φ(x)={4x, if 0≤x≤14,2−4x, if 14<x<34,4x−4, if 34≤x≤1.
Далі визначаємоs:R→R поs(x)=φ(x−⌊x⌋), де⌊x⌋ позначає найбільше ціле число менше або рівнеx (тобто⌊x⌋ є підлогоюx). Функціяs є прикладом пилоподібної функції. Дивіться графікиφ і наs малюнку5.1.1. Зверніть увагу, що для будь-якогоn∈Z,
s([n,n+1])=[−1,1].
Тепер давайтеD=R∖{0} і визначтеσ:D→R по
σ(x)=s(1x).
Див. Графік наσ малюнку5.1.2. Зверніть увагу, що для будь-якогоn∈Z+,
σ([1n+1,1n])=s([n,n+1])=[−1,1].
Значить ні дляϵ>0,σ((0,ϵ))=[−1,1], кого і такlimx→0+σ(x) не існує. Точно так самоlimx→0−σ(x) ні неlimx→0σ(x) існує.
sДозволяти бути пилоподібною функцією попереднього прикладу і нехайD=R∖{0}. Визначитиψ:D→R по
ψ(x)=xs(1x).
Див. Рисунок 5.1 .2 для графікаψ. Тоді для всіхx∈D,
−|x|≤ψ(x)≤|x|,
і такlimx→0ψ(x)=0 за теоремою стискання.
НехайD⊂R іf:D→R. Ми говоримоf обмежена, якщо існує дійсне числоB таке, що|f(x)|≤B для всіхx∈D.
f:R→RПрипустимо, обмежена. Покажіть, щоlimx→0xf(x)=0.