Використання молекулярної флуоресценції для якісного аналізу та напівкількісного аналізу датується початком-серединою 1800-х років, з більш точними кількісними методами, що з'явилися в 1920-х роках. Хоча відкриття фосфоресценції передувало флуоресценції майже 200 років, якісне та кількісне застосування молекулярної фосфоресценції не приділяло великої уваги лише після розробки приладів флуоресценції.
Основні прилади для моніторингу флуоресценції та фосфоресценції - джерела випромінювання, засоби вибору вузької смуги випромінювання та детектора - такі ж, як і для абсорбційної спектроскопії. Унікальні вимоги флуоресценції та фосфоресценції, однак, вимагають деяких модифікацій конструкцій приладів, розглянутих у розділах 7, 13 та 14, таких як фільтруючий фотометр, однопроменевий спектрофотометр, двопроменевий спектрофотометр та спектрометр діодного масиву
Молекулярна флуоресценція фосфоресценції використовується для прямого або непрямого кількісного аналізу аналітів в різних матрицях. Прямий кількісний аналіз можливий, коли флуоресцентний або фосфоресцентний квантовий вихід аналіта сприятливий. Якщо аналіт не є флуоресцентним або фосфоресцирующим, або якщо квантовий вихід несприятливий, то непрямий аналіз може бути здійсненним. Застосування флуоресценції і фосфоресценції до неорганічних і органічних аналітів розглядається в цій
Основна увага цієї глави була зосереджена на методах молекулярної люмінесценції, в яких випромінювання збудженого стану аналіта досягається після його поглинання фотона. Екзотермічна реакція також може служити джерелом енергії. У хемілюмінесценції аналіт піднімається до стану вищої енергії за допомогою хімічної реакції, випромінюючи характерне випромінювання, коли він повертається до стану нижчої енергії.
