1.10: Текстова інтерпретація
- Page ID
- 51073
Завдання історика культури - пояснити, чому за останні чотири десятиліття відбувся важкий і багато в чому переможний напад на розсудливе переконання, що текст означає те, що мав на увазі його автор.
—Е. Д. ГІРШ1
Звуки, фігури, жести та тире та крапки
Моє покоління виросло з двома речами, які значною мірою були позбавлені більшості з вас. Радіо, газети, телебачення, романи та фільми говорили нам, що світ закінчиться ядерною війною. І напевно, в результаті фільмів, що зображують Другу світову війну, ми всі мали уявлення про телеграф і код Морзе. Все це зіграло в чудову, якщо моторошну, класику фільму «На пляжі». Випадкова ядерна війна знищила більшу частину світу, і лише Австралія вижила, але їм залишається жити менше року. Корабель ВМС США вирішує повернутися на Західне узбережжя, частково тому, що вони хочуть померти вдома, а частково тому, що австралійська база отримувала тарабарство в коді Морзе з місця в Сан-Дієго. Що ми повинні зробити з тих, здавалося б, випадкових тире і крапок?
е 1. База отримувала тарабарство на своєму телеграфі від джерела в Сан-Дієго.
Як нам це пояснити? Це крик про допомогу? Вижив просто бажаючи міжміського товариства? Або є якесь інше пояснення?
Ви їдете на міждержавному; ви швидко підходите на машині попереду, міняєте смуги руху, і проїжджаєте. У міру проходження ліва рука водія піднімається вздовж його голови. Він просто дав вам нецензурний жест руки? Або він просто чухав вухо? Я пишу вам «Зустрітися в 11» і отримую «?» як відповідь. Ви заплуталися про 11 ранку або 11 вечора? Ви мали на увазі текст «k», або я помилково написав своїй тещі, і вона поняття не має, що в світі я говорю? Подібно до того, як ми повинні пояснити однакові іспити, машину поза баром Джо та морфологічну подібність передніх кінцівок ссавців, ми часто опиняємось у комунікативних контекстах, де ми повинні пояснити тарабанний код Морзе, потенційні жести рук та «?» у тексті відповіді. Нікого з вас не повинно здивувати, що я вважаю, що висновок про найкраще пояснення буде корисним для вас у цих останніх ситуаціях.
Висновок щодо найкращого пояснення та текстової інтерпретації
Історики стурбовані текстами, так само як і вчені-юристи, і дійсно всі ми покладаємося на розмовне і друковане слово як доказ для всіляких гіпотез. Ми могли б звернутися до інших інтерпретаційних дисциплін, таких як біблійна герменевтика та літературознавство для методологічних уявлень. Замість того, щоб почати з хитрого юридичного статуту або загадкового короткого оповідання, однак, буде зрозуміліше і забавно проілюструвати пояснювальну природу текстової інтерпретації прикладом, який не вимагає передумови академічної спеціалізації. Stanley Fish забезпечує хороший:
Я маю на увазі знак, який прикріплений у цій непунктуаційній формі до дверей Університетського клубу Джона Хопкінса:
ТІЛЬКИ ПРИВАТНІ УЧАСНИКИ
Мені довелося запитати кілька класів, що означає цей знак, і я отримав різноманітні відповіді, найменш цікавими з яких є: «Тільки ті, хто таємно і не публічно є членами цього клубу, можуть увійти в нього». Інші відповіді потрапляють у передбачуваний вузький діапазон: «Тільки геніталії членів можуть увійти» (це здається надмірним), або «Ви можете принести свої власні геніталії», або (і це найпопулярніше читання, можливо, через його антропоморфізм, подібний до Діснея) «Тільки геніталії можуть увійти». Однак у кожному класі якийсь позитивіст, подібний до доктора Джонсона, піднімається, щоб сказати: «Але ви просто граєте в ігри; всі знають, що знак дійсно означає: «Тільки ті особи, які належать до цього клубу, можуть увійти в нього». Він, звичайно, правий. 2
Тлумачення знака передбачає зробити висновок про те, що він означає. У нас є набір даних, які потребують пояснення:
е 1. «Текст» знаходиться на знаку.
е 2. Вивіска знаходиться на дверях.
е 3. Двері в університетський клуб Джона Хопкінса.
е 4. «Текст» говорить: «ТІЛЬКИ ПРИВАТНІ ЧЛЕНИ».
Така характеристика даних має на увазі, що ми вже зробили певну кількість інтерпретації. Ми пояснили форми «ТІЛЬКИ ПРИВАТНІ ЧЛЕНИ» як спробу мовної комунікації; вони не випадково з'явилися, коли будівля фарбували, а також не сучасне мистецтво. Наше пояснювальне питання зосереджується на тому, що ці слова призначені для спілкування. У нас є ряд пояснювальних гіпотез:
т 0. Входити в нього можуть тільки ті особи, які належать до цього клубу.
т 1. Входити в нього можуть тільки ті, хто таємно і не публічно є членами цього клубу.
т 2. Входити можуть тільки статеві органи членів.
т 3. Ви можете принести свої власні геніталії.
т 4. Можуть увійти тільки статеві органи.
т 5. Знак був навмисно розроблений з подвійним значенням дотепними інтелектуалами.
Як наполягає студент без дурниць Риби, цілком очевидно, що найкраще пояснення слів на дверях. Зрозуміло, що t 0 є найпростішим, найповнішим, найменш спеціальним і найбільш правдоподібним рахунком. Лінгвістична комунікація та інтерпретація - це за своєю суттю пояснювальний процес. Від випадкових розмов і веселих знаків на дверях до інтерпретації літературних, конституційних та біблійних текстів роль читача (або слухача) завжди однакова. Є форми, жести та шуми, які потрібно пояснити. Враховуючи пояснення першого порядку, що це спроби лінгвістичної комунікації, зараз постає питання, яка гіпотеза найкраще відповідає значенню в теперішньому контексті?
Авторський намір
Практично кожне з пояснень, про які ми згадували досі, мають спільну рису. Тарабарство, можливо, було криком про допомогу (або сумною спробою знайти товариство). Жест цілком міг би висловити своє невдоволення вашим водінням. «?» текст, ймовірно, був запит на отримання додаткової інформації. Знак говорив, хто (або що) може або не може зайти через двері. Наступна картина настільки природна, що ми навряд чи замислюємося про неї, і це, дійсно, є магія мовного (або символічного) спілкування. Автори бажають спілкуватися. Вони використовують розмовні або письмові слова, код Морзе, жести рук, кінофільми або текстові повідомлення на смартфоні - як засоби спілкування. В ідеальному випадку, коли ми не впевнені в тому, що вони спілкувалися, ми просто запитуємо їх: Що ви мали на увазі? Якщо це виявиться неможливим, як і у всіх попередніх випадках, ми повинні зробити висновок, що вони означали. Як сказав Хірш в епіграфі цієї глави: «Текст означає те, що мав на увазі його автор».
е 1. Є текст.
е 2. Текст має автора.
т 0. Текст означає те, що його автор мав на увазі.
Горезвісна інтерпретація Гамлета
Це був поганий рік, дійсно, для Гамлета. Він залишив школу і повернувся до Данії, щоб відвідати похорон старого короля - його батька. Коли він приїжджає, він виявляє, що його мати поспішно знову вийшла заміж за брата батька Клавдія, який встановив себе новим королем, незважаючи на те, що Гамлет був спадкоємцем престолу. Якщо це було недостатньо погано, привид батька відвідує його і повідомляє, що Клавдій, насправді, вбив старого царя. Так само, як ви можете піти на romcom або супергерой фільм і в значній мірі знати, чого очікувати, гравці в часи Шекспіра знали, що вони повинні бути розглянуті до трагедії помсти. Гамлет, безсумнівно, проведе решту п'єси, помстившись за вбивство батька. Гамлет врешті-решт вбиває Клавдія, але більше випадково, ніж помститься. А поки за хороші чотири години вистави Гамлет в основному розминає, другий здогадується сам, і серйозно псує своє любовне життя з Офелією. Чому, просять критики триста років, чи не Гамлет не ладнає з цим і не вбиває свого дядька, як диктує жанр?
Ернест Джонс починає свій аналіз п'єси з дуже загального резюме критичних відповідей:
Найважливіші гіпотези, які були висунуті, - це підрізновиди трьох основних точок зору. Перший з них бачить складність у виконанні завдання в темпераменті Гамлета, який не підходить для ефективних дій будь-якого роду; другий бачить це в характері завдання, яке таке, щоб бути практично неможливим виконання будь-яким; а третій - за якоюсь особливістю в характері. завдання, яке робить його особливо складним або огидним для Гамлета. 3
Окрім своєї слави чи, можливо, ганебності, есе Джонса, що пропонує комплекс Едіпа як інтерпретацію «причини вагань Гамлета у прагненні помститися за вбивство свого батька» 4, заслуговує на деяку дискусію просто через його назву - «Едіп-комплекс як пояснення таємниці Гамлета: A Вивчення в мотиві» 5 тлумачення Джонса явно апелює до поняття пояснення на двох різних рівнях. Одним, звичайно, є бездіяльність Гамлета. Чому все дизеринг? Джонс стверджує, що Гамлет страждає від Едіпового комплексу і пропонує як докази на підтвердження цієї гіпотези кілька бітів текстових даних. Висновок на найкраще пояснення (IBE) буде структурувати цей аргумент наступним чином:
е 1. Що ми знаємо з тексту про поведінку Гамлета - його бездіяльність, його своєрідні стосунки з Гертрудою, його женоненавистницьке поводження з Офелією тощо
т 0. Гамлет страждав від Едіпового комплексу.
Психоаналітичний діагноз пояснює все це загадкове поведінку. Очевидною критичною проблемою для цього тлумачення є той незручний факт, що Шекспір написав Гамлета майже за триста років до того, як Фрейд визначив Едіповий комплекс. Джонс мудро передбачає проблему і пропонує пояснення психічного стану Шекспіра при написанні п'єси.
Ми нарешті повинні повернутися до теми, з якої ми почали, а саме поетичного творіння, і в зв'язку з цим запитати про відношення конфлікту Гамлета до внутрішньої роботи [sic] розуму Шекспіра. Тут стверджується, що цей конфлікт є відгомоном подібного в самому Шекспірі, оскільки більшою чи меншою мірою він є у всіх чоловіків. Отже, це так само багато поруч із пунктом, щоб зацікавитися свідомим наміром Шекспіра, моральним чи іншим, у п'єсі, як у випадку з більшістю творів генія. П'єса - це форма, в якій його почуття знаходить своє спонтанне вираження, без будь-якого запиту з його боку щодо істотної природи чи джерела цього почуття. 6
Тож тепер нам представлено пояснення не лише подій у виставі, але й її автора. Знову ж таки, Джонс пропонує докази. Він вказує на те, що історія Гамлета була широко відома за часів Шекспіра, що знаменита версія Томаса Кіда була на сучасній сцені, і що «Шекспір у 1585 році охрестив власного сина Хамнета, часта варіація імені» 7 Ключем, однак, для Джонса є власний батько Шекспіра.
Тому дуже наводить на думку суб'єктивне походження психічного конфлікту в п'єсі той факт, що саме у вересні 1601 року помер батько Шекспіра, подія, яка цілком могла б мати такий же ефект пробудження на старі «пригнічені» спогади, які смерть батька Гамлета мала з Гамлет; його мати жила до семи років потому. Є багато ознак того, що характер батька Шекспіра був такого майстерного і авторитетного роду, настільки схильний спровокувати повстання, особливо у первістка сина. 8
Таким чином, ми отримуємо пов'язаний аргумент, що нагадує міркування від крейди на руці Ватсона до рішення не інвестувати або двоетапні висновки у випадках показань.
е 1. Що ми знаємо з тексту про поведінку Гамлета - його бездіяльність, його своєрідні стосунки з Гертрудою, його женоненавистницьке поводження з Офелією тощо.
т′ 0. Гамлет страждав від Едіпового комплексу.
е 2. Знайомство Шекспіра з легендою Гамлета і версією п'єси Кіда
е 3. Ім'я сина Шекспіра
е 4. Темперамент батька Шекспіра
е 5. Смерть батька Шекспіра 1601
т″ 0. Сам Шекспір страждав від Едипового комплексу і несвідомо передавав риси характеру від себе Гамлету.
Питання на мільйон доларів - це, звичайно, чи t′ 0 та t″ 0 є найкращими поясненнями текстових та авторських даних. Я думаю, що нам було б важко знайти багатьох захисників гіпотез Джонса. Проблема полягає не стільки в якості міркувань Джонса, скільки в парадигмі Фрейда, яку він так відверто і захоплено купує. Якщо хтось скептично ставиться до того, що існує таке поняття, як Едіповий комплекс, дуже важко пояснити дії та творіння літературних персонажів та авторів з точки зору цього.
Сучасна психологічна інтерпретація Гамлета
Цікаво в зв'язку з цим розглянути більш сучасний психологічний рахунок Гамлета. Нещодавно А.Б. Шоу стверджував, що Гамлет страждав депресивною хворобою і що цей діагноз пояснює його нездатність до точної помсти.
Гамлет - істота уяви Шекспіра. Він не є реальним пацієнтом. Тому клінічний діагноз повинен бути орієнтовним, але є вагомі докази в п'єсі депресивної хвороби. Депресивна хвороба характеризується низьким настроєм, анедонією, негативними переконаннями, зниженою енергією. Гамлет насправді називає себе меланхолійним і найперша мова, яку він виголошує в п'єсі, присвячена публічному висловленню своєї меланхолії. 9
Тепер Шоу продовжує показувати, як текст чітко показує Гамлета, який проявляє ці клінічні показники:
е 1. Гамлет демонструє ангедонію - наприклад, «Він довго розмовляє з Розенкранцем і Гільденстерном, кажучи, що втратив все веселощі, і що людина не радує його» 10.
е 2. Гамлет висловлює негативні переконання - наприклад, «Він називає Данію в'язницею. Його коментарі Офелії про жінок гіркі» 11.
е 3. Гамлет «натякає на порушення сну «хіба не те, що у мене були погані сни» 12.
е 4. Гамлет «пережив події, які можуть призвести до депресії: раптова смерть батька, поспішний шлюб матері та розчарування у спадкоємстві» 13.
т 0. Гамлет страждав депресивною хворобою.
Шоу стверджує далі, що це не бентежить, що депресивна хвороба увійшла лише в клінічну парадигму через століття після написання п'єси. Ми, звичайно, надаємо, що люди страждали від цього руйнівного стану задовго до того, як психологія та медицина каталогізували та почали лікувати його. Шекспір був відмінником людського стану. Подібно до того, як сприйнятливий автор може розпізнати надмірно амбітних персонажів, ревнивих коханців та лідерів з розуму влади, Шекспір може визнати людину, яка демонструє поведінку, спричинену депресивною хворобою - те, що його сучасники назвали б меланхолією. Крім того, він може знайти свого депресивного головного персонажа в п'єсі з, можливо, більшими та різними художніми мотивами.
Ми можемо оцінити якість інтерпретації депресивної хвороби Шоу, звичайно, порівнюючи його пояснення ключових частин п'єси з багатьма суперницькими інтерпретаціями, які пропонувалися за останні триста років. Я не стверджую, що пояснення Шоу є найкращим поясненням з двох причин. Одна з них полягає в тому, що я не кваліфікований критичний вчений, і це книга про оцінку доказів, а не критичний аналіз Шекспіра. Друге - це своєрідна інтелектуальна сповідь. Я вважаю п'єсу як естетично, так і інтелектуально захоплюючою. Кожного разу, коли я читаю вдумливу інтерпретацію Гамлета, я виявляю себе завойованим з точки зору цього критика. Я, звичайно, визнаю, що всі ці критики не можуть бути правими, оскільки багато хто свідомо пишуть, щоб спростувати один одного.
Я підозрюю, що моя проблема полягає у всьому понятті істини - істини в науці, правди в літературному аналізі та правди в конституційному тлумаченні, до якої ми повернемося в наступних розділах.
ВПРАВИ І ВІКТОРИНА ДЕСЯТЬ
Отримано з https://www.flickr.com/x/t/0090009/photos/mastababa/2354567815/.
Отримано з https://www.flickr.com/x/t/0099009/photos/mstabbycat/3127520409/.
Ось три зображення знаків, які я знайшов в Інтернеті. Четверте зображення, яке було захищено авторським правом, показало пішоходів, що йдуть вулицею з табличкою на передньому плані, яка гласила: «GO SLOW: АВАРІЯ ПОРНО ЗОНА».
Ви можете вибрати будь-який, який ви хочете для вікторини цієї глави. Інші можуть бути використані як практичні вправи.
Напрямки для вікторини і практичних вправ все однакові. Про що говорить прикмет—що це означає? Захистіть своє тлумачення знака за допомогою інструментів, які ми розробили в цьому розділі. Весело, я вважаю, буде в тому, щоб придумати ваші пояснення суперника.
Нотатки
1. Хірш, «На захист автора», «Дійсність в інтерпретації» (Нью-Хейвен, Коннектикут: Єльський університетський прес, 1967), 1.
2. Стенлі Фіш, чи є текст у цьому класі? (Кембридж, магістр: Гарвардський університет, 1982), 274—75.
3. Е. Джонс, «Едіп-комплекс як пояснення таємниці Гамлета: дослідження мотиву», Американський журнал психології 21, № 1 (1910): 75.
4. Джонс, 74 роки.
5. Джонс, 74 роки.
6. Джонс, 102—3.
7. Джонс, 103.
8. Джонс, 103.
9. Шоу А.Б., «Депресивна хвороба затримується помста Гамлета», Медичні гуманітарні науки 28, № 2 (2002): 92—96.
10. Шоу, 92.
11. Шоу, 92.
12. Шоу, 92.
13. Шоу, 93.