7.12: Ріголетто

Last updated
Save as PDF

Page ID: 50632

\( \newcommand{\vecs}[1]{\overset { \scriptstyle \rightharpoonup} {\mathbf{#1}} } \) \( \newcommand{\vecd}[1]{\overset{-\!-\!\rightharpoonup}{\vphantom{a}\smash {#1}}} \)\(\newcommand{\id}{\mathrm{id}}\) \( \newcommand{\Span}{\mathrm{span}}\) \( \newcommand{\kernel}{\mathrm{null}\,}\) \( \newcommand{\range}{\mathrm{range}\,}\) \( \newcommand{\RealPart}{\mathrm{Re}}\) \( \newcommand{\ImaginaryPart}{\mathrm{Im}}\) \( \newcommand{\Argument}{\mathrm{Arg}}\) \( \newcommand{\norm}[1]{\| #1 \|}\) \( \newcommand{\inner}[2]{\langle #1, #2 \rangle}\) \( \newcommand{\Span}{\mathrm{span}}\) \(\newcommand{\id}{\mathrm{id}}\) \( \newcommand{\Span}{\mathrm{span}}\) \( \newcommand{\kernel}{\mathrm{null}\,}\) \( \newcommand{\range}{\mathrm{range}\,}\) \( \newcommand{\RealPart}{\mathrm{Re}}\) \( \newcommand{\ImaginaryPart}{\mathrm{Im}}\) \( \newcommand{\Argument}{\mathrm{Arg}}\) \( \newcommand{\norm}[1]{\| #1 \|}\) \( \newcommand{\inner}[2]{\langle #1, #2 \rangle}\) \( \newcommand{\Span}{\mathrm{span}}\)

Щоб вивчити арію, вам просто потрібно знати більшу історію, частиною якої вона є. Наша арія, «La donna e mobile», лунає на початку акту 3.

Синопсис

Місце: Мантуя
Час: шістнадцяте століття

Акт 1

Сцена 1: Кімната в палаці

Акт 1, розділ 1: Забава «Ле-Руа» Віктора Гюго

На балу в своєму палаці герцог співає життя задоволення з якомога більшою кількістю жінок: «Questa o quella» («Ця жінка чи та»). Він бачив невідому красу в церкві і бажає володіти нею, але він також бажає спокусити графиню Чепрано. Ріголетто, горбатий придворний блазень герцога, знущається над чоловіками дам, на яких герцог звертає увагу, і радить герцогу позбутися від них в'язницею або смертю. Марулло, один з гостей на балу, повідомляє дворянам, що у Ріголетто є «коханець», і дворяни не можуть в це повірити. Дворяни вирішують помститися Ріголетто. Згодом Ріголетто знущається над графом Монтероне, дочку якого герцог спокусив. Граф Монтероне заарештований за наказом герцога і проклинає герцога і Ріголетто. Прокляття щиро жахає Ріголетто.

Сцена 2: Вулиця, з внутрішнім двором будинку Ріголетто

Акт 1, сцена 2, поставлена Джузеппе Бертоха для світової прем'єри «Ріголетто»

Думаючи про прокляття, Ріголетто наближається до свого будинку і піддається вбивці Спарафучіле, який підходить до нього і пропонує свої послуги. Ріголетто розглядає пропозицію, але нарешті знижується; Спарафучіле блукає, повторивши своє власне ім'я кілька разів. Ріголетто розглядає подібність між ними: «Парі сіамо!» («Ми схожі!») ; Спарафучіле вбиває чоловіків своїм мечем, а Ріголетто використовує «язик злоби», щоб заколоти своїх жертв. Ріголетто відкриває двері в стіні і повертається додому до своєї дочки Гілді. Вони вітають один одного тепло: «Філья!» «Міо падре!» («Дочка!» «Батько мій!»). Ріголетто приховував свою дочку від герцога та решти міста, і вона не знає професії свого батька. Оскільки він заборонив їй з'являтися на публіці, вона не була ніде, крім церкви і навіть не знає імені свого батька.

Коли Ріголетто пішов, з'являється герцог і підслуховує, як Гільда зізнається своїй медсестрі Джованні, що вона відчуває себе винною за те, що не розповіла батькові про молодого чоловіка, якого вона зустріла в церкві. Вона каже, що закохалася в нього, але що любила б його ще більше, якби він був студентом і бідним. Як вона заявляє про свою любов, герцог входить, радіючи. Гільда, стривожена, закликає Джованні, не підозрюючи, що герцог послав її геть. Прикидаючись студентом, герцог переконує Гільду в своїй любові: «Е il sol dell'anima» («Любов - це сонце душі»). Коли вона просить його ім'я, він вагаючись називає себе Gualtier Maldè. Почувши звуки і побоюючись, що батько повернувся, Гільда відправляє герцога подалі після того, як вони швидко торгують обітницями любові: «Addio, addio» («Прощай, прощай»). Поодинці Джільда медитує про свою любов до герцога, якого, на її думку, є студентом: «Gualtier Maldè! ... Caro nome» («Найдорожче ім'я»).

Пізніше повертається стурбований Ріголетто: «Рідо! ... Перше?» («Я повернувся! ... чому?») , В той час як ворожі дворяни за межами огородженого саду (вважаючи Гільду коханкою блазня, не підозрюючи, що вона його дочка) готуються викрасти безпорадну дівчину. Переконавши Ріголетто в тому, що вони насправді викрадають графиню Чепрано, зав'язують йому очі і використовують, щоб допомогти з викраденням: «Зітті, зітті» («М'яко, м'яко»). З незнаючою допомогою батька Гільда захоплюється дворянами. Зрозумівши, що насправді саме Гільда захопилася, Ріголетто руйнується, згадуючи прокляття.

Акт 2

Палац герцога

Герцог стурбований тим, що Гільда зникла: «Елла мі фу рапіта!» («Вона була вкрадена у мене!») і «Parmi veder le lagrime» («Я, здається, бачу сльози»). Потім дворяни входять і повідомляють йому, що захопили коханку Ріголетто. За їх описом він визнає це Джильда і кидається в кімнату, де її тримають: «Possente amor mi chiama» («Могутня любов манить мене»). Задоволені дивним хвилюванням герцога, придворні тепер займаються спортом з Ріголетто, який вступає в спів. Він намагається знайти Гілду, прикидаючись недбалою, оскільки боїться, що вона може потрапити в руки герцога. Нарешті, він визнає, що насправді шукає свою дочку і просить придворних повернути її йому: «Cortigiani, vil razza dannata» («Проклята раса придворних»). Ріголетто намагається втекти в кімнату, в якій утримується Джильда, але дворяни його били. Гільда кидається і благає батька відправити людей геть. Чоловіки виходять з кімнати, вважаючи, що Ріголетто зійшов з розуму. Гільда описує батькові те, що сталося з нею в палаці: «Tutte le feste al tempio» («У всі благословенні дні»). У дуеті Ріголетто вимагає помсти герцогу, в той час як Гільда благає свого коханого: «Так! Вендетта, тремнеда вендетта!» («Так! Помста, жахлива помста!»).

Акт 3

Вулиця біля будинку Спарафучіле

Слухайте: «Белла Філья делл'аморе»

Будь ласка, послухайте наступний аудіофайл, щоб почути запис Віктора 1907 року з Енріко Карузо, Бессі Abott, Луїза Гомер і Антоніо Скотті

Звуковий елемент був виключений з цієї версії тексту. Слухати його онлайн можна тут: http://pb.libretexts.org/map/?p=300

Частина будинку Спарафучіле видно, з двома кімнатами, відкритими для перегляду глядачів. Ріголетто і Джильда, які все ще люблять герцога, приїжджають на вулицю. Голос герцога можна почути спів «La donna è mobile» («Жінка непостійна»), виклавши невірність і непостійний характер жінок. Ріголетто змушує Джільду зрозуміти, що саме герцог знаходиться в будинку вбивці, намагаючись спокусити сестру Спарафучіле, Маддалену: «Белла figlia dell'amore» («Красива дочка любові»).

Ріголетто торгується з вбивцею, який готовий вбити свого гостя за гроші, і пропонує йому 20 скуди, щоб вбити герцога. Він наказує дочці одягнути чоловічий одяг, щоб підготуватися до від'їзду до Верони і заявляє, що планує слідувати пізніше. З падаючою темрявою наближається гроза і герцог вирішує залишитися в будинку. Спарафучіле відводить йому перший поверх спальних кварталів.

Гільда, яка все ще любить герцога, незважаючи на те, що знає, що він невірний, повертається одягненим як чоловік. Вона підслуховує, як Маддалена просять життя герцога, і Спарафучіле обіцяє їй, що якщо до півночі замість герцога вдасться знайти іншого, він позбавить герцога життя. Джильда вирішує пожертвувати собою заради герцога і входить в будинок. Вона відразу ж смертельно поранена і руйнується.

Опівночі, коли Ріголетто прибуває з грошима, він отримує труп, загорнутий в мішок, і радіє своєму тріумфу. Обважнюючи його камінням, він збирається кинути мішок в річку, коли він чує голос герцога співати репризу його «La donna e mobile» Арія. Збентежений, Ріголетто відкриває мішок і, до відчаю, виявляє свою смертельно поранену дочку. На мить вона відроджується і заявляє, що рада померти за коханого: «В'хо інганнато» («Батько, я тебе обдурив»). Вона помирає на руках. Найсміливіший страх Ріголетто матеріалізується, коли він кричить від жаху: «La maledizione!» («Прокляття!»)

Автор: Елліотт Джонс. Надається: Коледж Санта-Ана. Знаходиться за адресою: http://www.sac.edu. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства

Ріголетто. Надано: Вікіпедія. Знаходиться за адресою: http://en.wikipedia.org/wiki/Rigoletto. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства