1: Про що ця книга і як її використовувати

Потреба (для студента-орієнтованого, недорогого, ефективного посібника для першого стажування)

Ця книга була написана протягом 10-річного періоду для студентів університетів, які беруть клінічно орієнтований практичний курс в ряді соціальних служб, широко визначені. Таким чином, текст може бути корисним для консультування, психології, соціальної роботи, кримінального правосуддя та інших видів соціальних послуг спеціальностей, які беруть свій перший досвідчений стажування, практика, або клас «обслуговування навчання». Звичайно, ми розуміємо, що існують відмінності між структурою курсу для стажування та практичних курсів, які залежать від таких речей, як основні, коледж та державні вимоги. Тому корисно почати з визначення того, як ми використовуємо ці та інші терміни та поняття, які важливі в цій книзі.

Незважаючи на відмінності щодо таких питань, як кількість задіяних клінічних годин, ступінь необхідного нагляду, тип обов'язків тощо, формати інтернатури та практичного навчання мають багато спільних рис. Оскільки найбільш важливі з них включають знаходження в реальному світі обстановці, відчуваючи брак професійного досвіду, і справу з активним клінічним наглядом, ми вирішили використовувати терміни інтернатури та практики взаємозамінно в цьому тексті. Щоб зменшити повторення, ми, як правило, частіше застосовуємо слово стажування. Так само, оскільки університети є колекціями коледжів, ми також будемо використовувати ці два терміни взаємозамінно, хоча ми також визнаємо, що існують відмінності.

У будь-якому випадку, основна увага цього тексту полягає в тому, щоб допомогти студентам, які тільки починають вступати в клінічний або професійний світ, даючи їм відчуття того, чого очікувати, коли очікувати, і як обробляти стажування, від пошуку одного до завершення. Іншими словами, книга є чимось на зразок експериментальної дорожньої карти для початківців. Ця карта була створена з двома перспективами на увазі: інструктора та студентів, які «були там і зробили це», що надає книзі унікальний тон. Як такий матеріал найкраще читати на початку стажування. Іноді навіть корисно зробити його доступним для студентів до початку класу, особливо якщо студенти повинні знайти власні місця розміщення, як того вимагають багато університетів.

Інші терміни або поняття, які потребують роз'яснення на початку, стосуються того, що ми маємо на увазі під соціальними службами та спеціальностями людських служб. У цій книзі соціальні послуги - це загальні терміни, які описують будь-яку послугу, агентство чи дисципліну, основна увага яких зосереджена на сприянні добробуту людей та/або громад, в яких вони живуть. Оскільки різні спеціальності можуть працювати в цих налаштуваннях, фраза людські послуги майорів використовується як загальний, а не термін, специфічний для ступеня. Отже, ті, хто займається соціальними службами, як це широко визначено, охоплюються цим терміном. Іншими словами, стажування, обговорювані в цій книзі, призначені для спеціальностей, зацікавлених у допоміжних професіях загалом.

Що робить цей погляд на стажування відрізняється від інших, може бути те, що він був розроблений і розроблений тими, хто проходив свій перший досвід стажування. Хоча ними завжди керувався досвідчений клініцист, який викладав різноманітну психологію, соціальну роботу, кримінальну юстицію та курси консультування, книга написана голосом студентів, часто своїми словами. «Успіх у вашому стажуванні», то насправді є «експериментальним посібником, написаним для студентів та зі студентами», але завжди у поєднанні зі своїм клініцистом професором.

Проблема

Те, що випливає з цього вступу, може бути розміщено у передмові до книги замість вступної глави. Деякі з нас, особливо науковці, з нетерпінням чекають передмови принаймні з двох причин. По-перше, він готує розум до того, що слід, щось схоже на створення грубої, пізнавальної карти, яка надає читачам контур того, чого очікувати, коли вони рухаються по сторінках. По-друге, в передмові часто представлена інформація, не знайдена в інших місцях книги, наприклад, чому книга була написана, потреби, які вона намагається вирішити, її передбачувана аудиторія, фон автора і так далі.

На жаль, ми виявили, що багато студентів, а іноді навіть інструкторів, просто обходять передмову. Робити це з цією книгою є помилкою, оскільки необхідно зрозуміти, що робить її унікальною, перш ніж оцінювати її переваги, як студент, так і інструктор. Більшість акредитованих програм соціальних служб включають в себе експериментально- орієнтований курс. Я викладаю їх більше 30 років і, як і більшість інструкторів, виявили, що вони навчають мене речі, а також.

Наприклад, студенти вперше проходять один з таких курсів, вони зазвичай схвильовані і тривожні. Як інструктор, я розраховую на хвилювання цих спеціальностей для своїх дисциплін, тому що здоровий ентузіазм та ідеалізм, на якому він часто базується, необхідний для успіху в курсі та за його межами. Ці люди піклуються про інших достатньо, щоб дізнатися про допомогу їм, і вони зазвичай з нетерпінням чекають того, що часто є їх першим впливом на агенції соціальних служб, тих, хто працює в них, і людей, яким вони служать. Без цього ідеалізму і альтруїзму, я підозрюю, мало хто увійшов би в ці сфери, враховуючи тип зарплат і стресу, які ці професії часто тягнуть за собою.

Тим не менш, ці передчувальні почуття супроводжуються неприємними, такими як тривога через незнання, чого очікувати, відчуття перебування над головою або навіть страх невдачі. Цей вимір початку стажування теж важливий. Його позитивна сторона полягає в тому, що ці студенти визнають, що вони збираються торкнутися життя інших по-особливому і стурбовані тим, щоб робити це професійно. Однак тривога також болюча, оскільки вона може викликати занепокоєння з приводу неадекватності, відмови або невдачі, особливо якщо коледж (або університет) вимагає від студентів знайти підходящий сайт для класу або досвіду самостійно. Окрім створення певного болю, ця тривога може проявлятися з точки зору практичних проблем, таких як затримки у пошуку стажувань через зволікання, невпевненість у собі, що може перешкоджати розвитку компетентності, і занепокоєння, що часто погіршує процес навчання.

У нашому розпорядженні є щонайменше два інструменти, які допоможуть у вирішенні цього завдання викладання та навчання вищого рівня. Один залежить від інструктора і включає в себе контроль студентів в групі або один до одного налаштування. Я зробив обидва, але частіше моя бакалавратна версія курсу базується на груповому форматі. Тут студентів розміщують у різних сайтах психічного здоров'я, соціальних служб та кримінального правосуддя, де вони повинні працювати певну кількість годин на тиждень, а потім зустрічатися зі мною як група. Група - це місце, де вони поділяють свої турботи, успіхи, і де вони звертаються за підтримкою від своїх колег і мене. Мої стажування випускників вищого рівня, як правило, більш індивідуально орієнтовані, що створює інше середовище навчання. У будь-якому випадку, наш нагляд та підтримка сприяють успіху, в якому ми всі зацікавлені. Інший інструмент зазвичай поставляється у вигляді книг для класу, і є кілька з яких вибрати. Одні підкреслюють певну теорію або конкретний підхід, а інші більш еклектичні. Деякі більш практично орієнтовані і включають багато вправ та заходів, а інші - більш наукові чи академічні. Однак вони часто, здається, мають два обмеження, які ми хочемо розглянути в цій книзі. По-перше, стандартні тексти часто не зосереджуються на життєвому досвіді студента стажування достатньо, щоб допомогти їм відчути, що вони йдуть про речі досить добре в цьому новому, а іноді і страшному навчальному середовищі. По-друге, підручники, як правило, дорогі. Наприклад, я згадую одну невелику м'яку обкладинку, яка мала трохи менше 100 сторінок друку, але коштувала понад 100 доларів. Це було десять років тому, і вартість книг тепер стала ще одним фінансовим тягарем для студента. Потреба в недорогій, експериментально орієнтованої книги - це те, що спонукало мене шукати розумну альтернативу для студентів та викладачів.

A Рішення

Багато в чому безтурботна подія сталася в той час, коли я досяг цієї точки і став першим кроком у розробці цієї книги. Студент в одному з класів стажування, які я викладав, не хотів або потребував нового місця розміщення, тому що він вже працював в агентстві соціальних служб, яке задовольняло його кар'єрні цілі. Натомість ця людина просто хотіла отримати ступінь, щоб заробити підвищення і більш високий дохід в межах однієї організації. Він також висловив зацікавленість в тому, щоб стати автором. Ця комбінація створила унікальну можливість у випадковий час, тому я не міг відмовитися від неї. Замість того, щоб обтяжувати учня, вимагаючи від нього знайти або вибрати місце в новій обстановці, я запропонував альтернативу, яка в кінцевому підсумку заклала основу для цієї книги.

Маючи автором значної кількості статей і книг у клінічно пов'язаних областях (Мрук 2013), я запропонував йому розглянути інший тип стажування, той, який зосереджений на навчанні написати проспект для книги. Ідея полягала в тому, щоб створити опис того, що може виглядати недорогий, практично орієнтований, студентський дружній посібник для студентів соціальних служб, які беруть свій перший досвід практики або стажування. Він сказав «так», і ми домовилися про план. До кінця цього семестру він написав би 10-сторінковий огляд такої потенційної книги. Остаточний проект буде складатися з, серед іншого, анотованих заголовків глав і найважливіших тем, з якими студенти, ймовірно, зіткнуться в досвідчено-орієнтованому на досвід людських послуг стажування або курсі навчання послуг.

Наступний крок стосувався вирішення ще однієї проблеми, а саме необхідності хорошого довідника для цих курсів. Що визначило добро для нас? Дві речі. По-перше, книга повинна була бути використана для різних спеціальностей, які працюють в різних умовах. Оскільки більшість магістрантів з інтересами в роботі з соціальними службами повинні пройти практику або стажування курс, книга повинна була розглядати теми, які були загальними для всіх цих спеціальностей. На відміну від більшості існуючих книг, призначених для супроводу цих курсів, ця мета змусила нас пам'ятати про академічну різноманітність студентів. Замість того, щоб зосереджуватися на певній орієнтації, наприклад, соціальній роботі або загальному наборі терапевтичних методів, таких як когнітивна терапія, ми хотіли, щоб книга допомогла початківцям взагалі, оскільки вони також повинні мати справу з більш основними, практичними та конкретними питаннями незалежно від навчальної дисципліни або основних.

Ця мета була досягнута таким чином, щоб багатьом нашим колегам було цікаво з педагогічної точки зору. Знову і знову було зрозуміло, що «справжні» студентські турботи виходять за рамки вивчення теорії та практики. Вони також включали такі міркування, як знати, як знайти практикум, якщо установа не надає місця розміщення, підготовка до співбесіди на таку посаду, культивування позитивних стосунків як з колегами, так і з клієнтами на сайті, оцінювання різноманітності, знання про етику, ефективно використовуючи нагляд, набуваючи рівень працездатної компетенції початківця та залишаючи розміщення таким чином, щоб створити міст у майбутнє. Оскільки ми вже мали вільний контур для книги, написаної зі студентської точки зору, мені прийшло в голову, що вона може служити основою для практики або стажування посібника, поділившись нею зі студентами та дозволяючи їм додавати до нього з часом.

Отже, в рамках курсової роботи я почав змушувати студентів писати двосторінкові роботи на одну з тем в проспекті. Тоді вони ділилися своїми проектами зі своїми колегами, які вносили пропозиції щодо доопрацювання. Нарешті, студент перепише сторінки на задоволення як групи, так і інструктора. Через десять років студенти розширили цю «живу книгу», як ми її почали називати, перетворивши теми в глави і додаючи до неї більше інформації. Кожна глава базується на студентському досвіді, але кожен з них також включає практичні пропозиції та конкретні заходи, які допоможуть забезпечити успіх та проілюструвати матеріал. Студенти могли вибрати, чи хочуть вони, щоб їхні проекти розглядалися для включення. Більш того, матеріал, який був поданий, модифікувався тими, хто прийшов за ними і, звичайно ж, редакторами. Таким чином, конфіденційність студентів та професіоналізм інструктора були належним чином шануються. Після цього процесу ми склали чернетки глав в рукопис і «перевірили» його як основний текст курсу.

Переглянувши матеріал зі студентами на практикумі, ми запитали їх, коли вони знайдуть матеріал найбільш корисним, крім, звичайно, використання його протягом семестру. Вони сказали, що надсилання їм глави два в електронному вигляді задовго до початку семестру допоможе найбільше. У цій главі йдеться про пошук сайту стажування, підготовку до першого співбесіди та зменшення тривоги, часто пов'язаної з цими основними завданнями. Маючи керівництво, щоб допомогти студентам впоратися з цими завданнями до семестру має дві переваги: Студенти мають більше часу, щоб знайти сайт, і класу не потрібно майже стільки часу, щоб змусити всіх до швидкості на початку семестру, що залишає більше часу для навчання.

Другий критерій стосувався ціни. Враховуючи такі речі, як постійно зростаючі витрати на освіту, скорочення державного фінансування, невизначеність федеральних грантових та кредитних програм, а також зростаючий тягар студентського боргу, ми відчували сильну потребу тримати ціну книги низькою. Розробка рукопису вирішила цю проблему приємно, оскільки вона була вільною для студентів на курсі. Однак протягом багатьох років інтернет-освітня та видавнича спільнота почала закладати основу для авторського права так званих «книг з відкритим вихідним кодом», оскільки деякі штати, включаючи Огайо, почали тиснути на вчених, щоб «щось зробити» щодо зростання вартості книг.

Надрукований як звичайна книга, рукопис, ймовірно, буде близько 110 сторінок. Відвідавши багато розвиваючих та академічних семінарів Bowling Green State University послідовно пропонує свій факультет, я незабаром зрозумів, що авторське право та ліцензія Creative Common допоможуть нам досягти цієї мети. Формат відкритого доступу, який надає ця організація, дозволяє нам запропонувати абсолютно безкоштовну версію тексту кожному, хто хоче ним скористатися. Ще однією перевагою такого підходу є те, що, оскільки він знаходиться в електронному вигляді, він може бути доступний учням задовго до початку заняття. Іншими словами, викладачі можуть легко надіслати студентам посилання на джерело та сказати студентам, щоб вони обов'язково прочитали главу 2 якомога раніше, щоб вони могли допомогти у створенні стажування перед початком занять. Звичайно, посібник може виступати як основний текст курсу, або він може служити додатковим для класу, який використовує інший матеріал. Оскільки він написаний як посібник, текст також може бути використаний як факультативне читання для студентів, які бажають краще підготуватися до проходження свого першого сильно досвідченого навчального курсу самостійно.

Ми також вважали за необхідне розібратися з двома технічними проблемами написання, які виникли в процесі написання посібника. Одним з них є проблема голосу, точніше, використання формального академічного голосу проти особистого неформального голосу в книзі. Академічний голос більш відсторонений і професійний, тоді як особистий (від першої особи) голос більш вільний і звичний.

Ми запитали студентів, викладачів, авторів та бібліотекарів коледжів про їхні переваги. Здавалося, існує рівний поділ між тими, хто віддавав перевагу академічному підходу, і тими, хто віддавав перевагу особистому підходу. На щастя, один з редакторів викладає англійську мову, що виявилося вигідним при прийнятті остаточного рішення. В результаті ми взяли середній шлях. Іншими словами, третя особа використовується, коли ми представляємо більше академічної інформації. Коли ми вирішуємо проблеми чи досвід студентів, ми використовували як більш неформальну першу особу, так і другу особу. Хоча такі компроміси часто означають приємні нікого, він охоплює обидві передбачувані аудиторії, а саме більш формальні турботи інструктора і більш досвідчені інтереси студента. У цьому сенсі книга відображає, що підхід «вчитель-учень» та «студент-викладач» Фрейре (1970) виявився настільки ефективним для навчання.

Інші питання стосувалися того, що робити з займенниками, такими як він чи вона/його або вона тощо. Для того, щоб залишатися «гендерно-нейтральним», ми прийняли рішення слідувати тому, що стає прийнятним граматичним рішенням: тобто використовувати множини займенників третьої особи вони, їх та їх, при зверненні до негендерної специфічної однини. Наприклад, «Суддя скоригував свій халат». Граматичні пуристи приймуть виняток із такого «блюзнірства», але це ефективне рішення, яке набуває все ширшого і ширшого визнання.

Редактори

Кріс Мрук є професором психології в державному університеті Боулінг-Грін і запропонував стажування для студентів соціальних служб спеціальностей, а також докторантів з психології протягом приблизно 30 років. Він також мав «справжню роботу», як любить говорити його дружина, перш ніж прийти до академічних кіл, коли він працював клінічним психологом. Цей досвід включає працевлаштування в стаціонарному психіатричному відділенні, нагляд за програмою героїнової залежності в Детройті, роботу експертом з кризових втручань в одній з перших двох національних цілодобових психіатричних служб повного спектру послуг, будучи терапевтом у громадському центрі психічного здоров'я, направляючи консультаційна служба коледжу в Університеті Святого Франциска (Пенсільванія) та консультації для регіональної медичної системи Firelands в Сандаскі, штат Огайо. Він написав ряд клінічно орієнтованих книг, одна з яких знаходиться в його 4-му виданні, а також близько 30 глав і статей. Кріс є одержувачем ряду викладацьких нагород, включаючи призначення професором педагогічної майстерності в державному університеті Боулінг-Грін. Подробиці щодо його фону можна знайти на сайті www.cmruk.org. Його основні обов'язки при написанні книги стосувалися її змісту і структури.

Джон Мур - викладач кафедри гуманітарних наук у державному університеті Боулінг-Грін, Firelands. Викладає класи композиції в коледжі з 1988 року. До цього він викладав англійську мову в середній школі протягом 6 ½ років. Він отримав ступінь бакалавра англійської мови в державному університеті Боулінг-Грін у 1977 році та ступінь магістра в галузі масових комунікацій з тієї ж установи в 1988 році. Протягом багатьох років він писав для кількох місцевих щотижневих та щомісячних газет. Коли він не оцінює студентські есе, він насолоджується такими проектами, як це - перегляд та редагування рукописів. (Дійсно!)

Емілі Гаттоцці, MLIS (магістр бібліотеки та інформаційних наук), є координатором наукового видавництва в Державному університеті Боулінг-Грін. Її стійке керівництво та доброзичлива корисність мали важливу роль у керівництві цією книгою через відкритий видавничий процес. Її робота стала завершальним кроком у досягненні нашої мети: пропонувати студентам та інструкторам недорогі альтернативи якісній освіті.