Попередній розділ висвітлював важливість звернення до різноманітних аудиторій та підкреслив необхідність призупинення етноцентричних суджень на користь етнорелятивізму. У цьому розділі буде розглянуто, як оратор може бути чутливим до різноманітності аудиторії під час процесу планування мовлення.
Різноманітність у світі є основною характеристикою людського суспільства, а також ключовою умовою живого та динамічного світу, як ми бачимо сьогодні. ~ Ху Цзіньтао
Культурні моделі стосуються загальних тем, за допомогою яких можна зрозуміти різні культури. Вони складаються з переконань, цінностей та норм, які поділяються між членами групи і які залишаються стабільними з часом. Вони змушують більшість представників культури реагувати або поводитися більш-менш подібними способами в подібних ситуаціях. Звичайно, не всі люди в культурній групі поводяться точно так само. Поведінка буде змінюватися залежно від орієнтацій особистості, індивідуальних цінностей та самотворення або того, як люди думають про себе (Lustig & Koester, 2010).
Вчені запропонували різні культурні моделі, щоб пояснити культурні відмінності між людьми. Серед найбільш поширених моделей є категорії Холла (1976) культури високого та низького контексту та культурні цінності Хофстеде (2001). Публічні оратори повинні залишатися критичними та вивчати, як їх культура вписується в ці закономірності та як оратор як індивід вписується або не вписується в ці моделі. Ця обізнаність допомагає ораторам залишатися свідомими про своє культурне походження, уникаючи уявлень про етноцентризм, коли вони готують виступи для різних аудиторій.
культури високого та низького контексту
Холл запропонував, щоб схеми спілкування були організовані за «обсягом інформації, що передбачається налаштуванням або контекстом самого спілкування, незалежно від конкретних вимовлених слів» (Lustig & Koester, 2010, с.109). Культури низького контексту воліють використовувати низькоконтекстні повідомлення, де повідомлення кодується в використовуваних словах, або в словесному вираженні, а не в контексті. Однак висококонтекстні культури вважають за краще використовувати висококонтекстні повідомлення, де сенс мається на увазі фізичною обстановкою або вважається частиною спільних переконань, цінностей та норм культури.
Люди з висококонтекстних і низькоконтекстних культур відрізняються своїми уподобаннями щодо типів повідомлень. Люди з низькоконтекстних культур, як правило, використовують більш відверті повідомлення, де значення робиться дуже явним. Повідомлення з низьким контекстом призначені для передачі точного значення за допомогою чітких, точних та конкретних слів. Словесне вираження має першорядне значення, в той час як контекст мови відносно неважливий. З іншого боку, люди з висококонтекстних культур, як правило, використовують більш приховані повідомлення, де значення неявне в контексті, в якому вимовляються слова. Невербальні вирази набувають більшого значення, ніж вербальні. Спілкування покликане сприяти і підтримувати гармонію і не обов'язково передавати точний, точний сенс.
При підготовці виступів для аудиторій, які використовують низькоконтекстні повідомлення, публічним ораторам потрібно буде зосередитися на своїх словесних виразах, використовуючи чіткі, конкретні та точні слова, що передають точний сенс. З іншого боку, при підготовці виступів для аудиторій, які використовують висококонтекстні повідомлення, оратори повинні більше зосередитися на невербальних виразах та специфіці контексту.
Хофстеде (2001) у своєму дослідженні понад 100 000 співробітників IBM у більш ніж 70 країнах світу визначив чотири аспекти культурної цінності, які б відрізняли різні культури. Цими вимірами були дистанція влади, уникнення невизначеності, індивідуалізм- колективізм і маскулінність- жіночність.
потужність відстань
Вимір відстані влади відноситься до «ступеня, до якого культура вважає, що інституційна та організаційна влада повинна бути розподілена нерівномірно, а рішення власників влади повинні бути оскаржені або прийняті» (Lustig & Koester, 2010, с.114). Культури, які мають низьку потужність відстані, як правило, мінімізують соціальну нерівність і кидають виклик авторитетним діячам, і вони віддають перевагу скороченим ієрархічним організаційним З іншого боку, культури, які мають великі відстані, як правило, приписують гідне місце кожній людині в порядку, не ставити під сумнів і не кидати виклик авторитету та мати ієрархічні організаційні структури. Публічні оратори повинні мати на увазі, що аудиторії з високопотужних культур віддалені не рекомендується задавати питання, оскільки це розглядається як питання авторитету оратора. З іншого боку, слухачі з культур низької потужності можуть бути більш звичними для сумніву авторитету та оскарження тверджень оратора.
Не ходите позаду мене; я можу не вести. Не ходите переді мною; я можу не слідувати. Просто йдіть поруч зі мною і будьте моїм другом. ~ Альберт Камю
уникнення невизначеності
Вимір уникнення невизначеності відноситься до «ступеня, в якій культура відчуває загрозу неоднозначних, невизначених ситуацій і намагається уникнути їх шляхом створення більшої структури» (Lustig & Koester, 2010, с.116). Іншими словами, культури з низьким униканням невизначеності матимуть високу толерантність до неоднозначності та невизначеності, заохочуватимуть інакомислення, терплять соціальні відхилення та взагалі ризикують та експериментують з новими речами. Однак культури з високим униканням невизначеності воліють уникати невизначеності. Вони намагаються забезпечити безпеку і визначеність за допомогою великого набору правил і правил. Вони не терплять інакомислення чи соціального відхилення і мають апетит з низьким рівнем ризику. Тому, коли публічні оратори готуються виступати перед аудиторіями з культур уникнення високої невизначеності, вони повинні мати на увазі, що, ймовірно, будуть все більш суворі правила та протоколи, що регулюють виступи. З іншого боку, виступи, підготовлені для груп уникнення низької невизначеності, можуть бути більш творчими або імпровізованими. Аудиторії з низьким рівнем уникнення невизначеності або більшої терпимості до неоднозначності можуть розглядати абстрактні ідеї без особливої специфіки.
індивідуалізм-колективізм
Вимір індивідуалізму-колективізму відноситься до «ступеня, на яку культура спирається і має вірність собі чи групі» (Lustig & Koester, 2010, с.117). Культури, які низько оцінюють індивідуалізм, мають високо колективістський характер і вимагають лояльності до групи. Вони вважають, що основні зобов'язання індивіда лежать на групі, і вони підкреслюють залежність окремих осіб від організацій. З іншого боку, в культурах, які високо оцінюють індивідуалізм, автономія індивіда є першорядною, і люди, як очікується, будуть піклуватися про себе. Члени аудиторії з індивідуалістичних культур реагують на ідеї, які підкреслюють особисті досягнення та підкреслюють індивідуальні досягнення. Навпаки, учасники аудиторії з більш колективістських культур можуть віддавати перевагу визнанню групових або командних досягнень, а не визнання індивідуальних досягнень.
Сила Америки - це не наша різноманітність; наша сила - наша здатність об'єднувати людей різного походження навколо спільних принципів. Для досягнення цієї мети необхідна спільна мова. ~ Ернест Ісприйняв
мужність-жіночність
Вимір маскулінно-жіночності стосується «ступеня, до якої культура цінує «чоловічу» поведінку, таку як напористість та придбання багатства, або «жіноча» поведінка, така як турбота про інших та якість життя» (Lustig & Koester, 2010, с.118). Культури, які займають низьке місце за індексом маскулінності, як правило, вірять у життєвий вибір, який покращує аспекти якості життя, такі як служіння іншим та симпатія до менш щасливих. Вони віддають перевагу вихованню ролей як для чоловіків, так і для жінок, і мають менше рецептивної поведінки на основі статі. З іншого боку, культури, які займають високе місце за індексом маскулінності, підкреслюють амбіції та досягнення. При підготовці виступів для аудиторії з переважно чоловічих культур публічні оратори можуть підкреслити, наприклад, результативність і досягнення. З іншого боку, при підготовці виступів для аудиторії переважно жіночих культур публічні спікери можуть підкреслити такі ідеї, як співпраця та солідарність.
орієнтація на час
Люди з різних культурних фонів можуть відрізнятися в своїх уявленнях про час, незалежно від того, що показує годинник. Холл розрізняють монохронну, або лінійну, часову орієнтацію і поліхронічну, або циклічну, орієнтацію часу (Samovar et al., 2010). Для людей в монохронічних культурах лінійний час відчутний і може бути «врятований, витрачений, втрачений, витрачений даремно» тощо Люди з монохронічних культур, як правило, зосереджуються на одній речі за раз. Графіки та терміни є священними, а пунктуальність високо цінується. З іншого боку, для людей в поліхронічних культурах циклічний час менш відчутний і рідко вважається «даремно». Люди з поліхронічних культур часто можуть бути залучені до декількох видів діяльності одночасно, без суворого поділу між різними видами діяльності. Зазвичай вони підкреслюють причетність до людей та культивують стосунки більше, ніж графіки та терміни, тому пунктуальність не високо цінується.
Розуміння орієнтації на час аудиторії може підвищити ефективність виступу для глобальної аудиторії. Наприклад, аудиторія з переважно монохронічної культури може очікувати, що мова почнеться і закінчиться вчасно. Однак аудиторія з переважно поліхронічної культури може не розраховувати на суворе дотримання графіка. Крім того, у двох різних контекстах вам також доведеться мати справу дуже по-різному із запізниками. Розуміння культурної орієнтації часу допоможе вам у цих ситуаціях.
Мене вражає не стільки різноманітність свідчень, скільки багатосторонність істини. ~ Стенлі Болдуін
| Таблиця\(\PageIndex{1}\) Країни/Культури, які різняться за культурними зразками |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що різняться за культурними зразками"> Культурні моделі |
Приклади країн/культур |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що змінюються за культурними закономірностями">Низькоконтекстний, явний стиль спілкування |
Німеччина, Швеція, Англія |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що змінюються за культурними моделями">Висококонтекстний, неявний стиль спілкування |
Японська, Афроамериканська, Мексиканська, Латиноамериканська |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що змінюються за культурними зразками">Відстань високої потужності |
Гватемала, Малайзія, Філіппіни, Арабські країни |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що змінюються за культурними зразками">Відстань низької потужності |
Австрія, Данія, Нова Зеландія |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що відрізняються за культурними зразками">Індивідуалістичні |
Австрія, Бельгія, Нідерланди, США |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що відрізняються за культурними зразками">Колективістська |
Гватемала, Індонезія, Пакистан, Західна Африка |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що відрізняються за культурними моделями">Уникнення високої невизначеності |
Греція, Португалія, Гватемала, Уругвай |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що відрізняються за культурними моделями">Уникнення низької невизначеності |
Данія, Ямайка, Ірландія, Сінгапур |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що відрізняються за культурними зразками">Чоловічі культури |
Австрія, Італія, Мексика, Японія |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що відрізняються за культурними зразками">Жіночі культури |
Швеція, Таїланд, Чилі, Португалія |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що змінюються за культурними зразками">Монохронічна орієнтація часу |
Німеччина, Австрія, Швейцарія, США |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/Культури, що відрізняються за культурними зразками">Поліхронічна орієнтація часу |
Арабська, Африканська, Індійська, Латинська Америка, Південно-Азіатські Країни |
| \ (\ pageIndex {1}\) Країни/культури, що відрізняються за культурними закономірностями">Джерела: Lustig & Koester, (2010); Samovar et al. (2010) |
