14.4: Інтерв'юери

Last updated
Save as PDF

Page ID: 72718

\( \newcommand{\vecs}[1]{\overset { \scriptstyle \rightharpoonup} {\mathbf{#1}} } \) \( \newcommand{\vecd}[1]{\overset{-\!-\!\rightharpoonup}{\vphantom{a}\smash {#1}}} \)\(\newcommand{\id}{\mathrm{id}}\) \( \newcommand{\Span}{\mathrm{span}}\) \( \newcommand{\kernel}{\mathrm{null}\,}\) \( \newcommand{\range}{\mathrm{range}\,}\) \( \newcommand{\RealPart}{\mathrm{Re}}\) \( \newcommand{\ImaginaryPart}{\mathrm{Im}}\) \( \newcommand{\Argument}{\mathrm{Arg}}\) \( \newcommand{\norm}[1]{\| #1 \|}\) \( \newcommand{\inner}[2]{\langle #1, #2 \rangle}\) \( \newcommand{\Span}{\mathrm{span}}\) \(\newcommand{\id}{\mathrm{id}}\) \( \newcommand{\Span}{\mathrm{span}}\) \( \newcommand{\kernel}{\mathrm{null}\,}\) \( \newcommand{\range}{\mathrm{range}\,}\) \( \newcommand{\RealPart}{\mathrm{Re}}\) \( \newcommand{\ImaginaryPart}{\mathrm{Im}}\) \( \newcommand{\Argument}{\mathrm{Arg}}\) \( \newcommand{\norm}[1]{\| #1 \|}\) \( \newcommand{\inner}[2]{\langle #1, #2 \rangle}\) \( \newcommand{\Span}{\mathrm{span}}\)

4.1 Вибір

Інтерв'юерів слід підбирати з ретельною увагою до завдань, які вони очікуватимуть виконувати. Вони повинні розглядатися респондентами як особи, яким можна довіряти зберігати конфіденційну та конфіденційну інформацію для себе. Вони повинні мати приємну вдачу, бути вихованими, добре одягненими, надійними та пунктуальними. Вони не повинні давати обіцянки респондентам, що вони не дотримуються (наприклад, якщо вони скажуть, що повернуться в певний день, вони повинні це зробити або, принаймні, надіслати повідомлення заздалегідь, щоб пояснити і вибачитися, якщо вони не можуть). Дослідник повинен спробувати оцінити, чи мають потенційні інтерв'юери ці характеристики під час початкових процесів відбору, які повинні включати письмові тести та інтерв'ю.

Взагалі, трудові договори для інтерв'юерів повинні включати випробувальний термін, протягом якого додатково оцінюється їх придатність і після закінчення якого приймається рішення про більш тривале працевлаштування. У деяких країнах можна пропонувати початкові контракти виключно на період навчання. Якщо так, судовий процес може вибрати більше інтерв'юерів, які необхідні, і навчити їх. Це має дві чималі переваги. Це дає пробній команді набагато більше часу для детальної оцінки їх характеру та працездатності, ніж це можливо за допомогою короткого письмового тесту та співбесіди, а також є можливість вибрати кращих потенційних інтерв'юерів в кінці навчального періоду, які повинні були включати фактичне пілотне тестування свої завдання в польових умовах. Інші інтерв'юери, які виконали задовільно, можуть бути внесені до списку очікування, щоб їм могли запропонувати роботу пізніше, без необхідності повного навчального курсу, якщо один або кілька інтерв'юерів випаде або захворіє. Навіть після цього має бути положення про видалення інтерв'юера з польових робіт, якщо їх ефективність незадовільна.

Якщо можливо, інтерв'юери повинні говорити тією ж мовою, що й респонденти; в іншому випадку інтерв'ю доведеться проводити через перекладачів, що зазвичай є незадовільним (з причин, викладених у Розділі 2), хоча іноді це неминуче.

Стать, вік та нормальне місце проживання інтерв'юера можуть бути важливими. Наприклад, в деяких суспільствах чоловіки-інтерв'юери рідше отримують достовірну інформацію від жінок і можуть навіть не дозволити місцевим звичаям опитати їх взагалі. Якщо інтерв'юери явно належать до медичних служб, відповіді можуть бути упередженими щодо підтримки цих служб. Добре освічені інтерв'юери можуть бути не найкращими для інтерв'ю з менш освіченими респондентами; слід уникати суттєвих відмінностей у соціальному статусі між інтерв'юером та респондентом. Молоді інтерв'юери не можуть розглядатися дорослими як надійні або надійні одержувачі конфіденційної інформації, але можуть найкраще отримувати конфіденційну інформацію від інших молодих людей. Крім того, іноді конфіденційна інформація може бути легше надана незнайомцю, ніж члену тієї ж спільноти, за умови, що респонденти будуть впевнені в конфіденційності.

Найкваліфікованіші та надійні інтерв'юери не завжди є найрозумнішими або високоосвіченими. Дійсно, високоосвічені інтерв'юери можуть з більшою ймовірністю набриднути повторне адміністрування одного і того ж графіка співбесіди, особливо якщо вони не бачать чіткого і здійсненного кар'єрного шляху, за допомогою якого вони можуть прогресувати, наприклад, бути керівником або отримати можливість для подальшого навчання.

4.2 Навчання

Навчання інтерв'юерів спочатку може проводитися як групова вправа, з викладанням класного типу. Це необхідно доповнити практичними вправами. Вони можуть складатися з одного інтерв'юера, який адмініструє анкету опитування тренеру (або іншому інтерглядачеві чи комусь іншому), тоді як інші дивляться, а потім критична оцінка та обговорення інтерв'ю з групою. Особа, яка виступає в якості респондента, не слід очікувати, щоб відповісти на будь-які делікатні питання чесно, але може скласти правдоподібні відповіді.

Проект посібника для інтерв'юерів (див. Розділ 4.4) слід широко використовувати в навчальному процесі, так що до кінця навчання інтерв'юер повинен бути ознайомлений з усіма аспектами посібника та знати, з якими частинами звертатися за порадами щодо запитів щодо конкретних питань або аспектів польових процедур. Також навчальний процес зазвичай розкриває аспекти посібника, які потребують доопрацювання або подальшого уточнення.

Тільки після того, як інтерв'юери пройшли попередній навчальний курс, вони повинні бути дозволені випробувати інтерв'ю в громаді. Спочатку такі інтерв'ю можуть проводитися парами інтерв'юерів, у присутності тренера, з детальними «пост-mortems», які проводяться після кожного інтерв'ю або серії інтерв'ю. Навчальний процес буде зливатися з процесами стандартизації (див. Розділ 4.3) та валідації (див. Розділ 2.4) і повинен постійно посилюватися протягом усього випробування шляхом наглядових візитів та зустрічей, а також, коли це необхідно, курсів підвищення кваліфікації.

4.3 Стандартизація

Як обговорюється в розділі 2.4, інтерв'ю повинно бути одночасно повторюваним і відтворюваним. Стандартизація техніки інтерв'ю всередині інтерв'юерів та між ними необхідна для відтворення. Інтерв'юери повинні бути навчені точно слідувати інструкціям на анкеті, а також всім іншим інструкціям. Це поширюється на задавання всіх питань точно так, як написано, якщо це доречно. А також питання, вступ до інтерв'ю, пояснення та визначення, зроблені респонденту, та заяви про перехід, які пояснюють зміну теми питань, слід сказати у письмовому вигляді. Пункти на співбесіді щодо використання зондів та підказок, щоб респондент відповів більш повно, також повинні бути чітко вказані.

Стандартизація також може застосовуватися до місця та часу проведення співбесід. Наприклад, інтерв'ю, проведені в будинку та медичному центрі, за багатьох обставин дадуть різні відповіді.

Однак нереально наполягати на тому, щоб інтерв'юери просто читали та транскрипцію «машин». Вони повинні мати певну вільність для додавання додаткових пояснень та вказівок, коли зрозуміло, що респондент не розуміє питання чи визначення. Навчання інтерв'юерів повинно охоплювати це та деталізувати, наскільки це допустимо. Однак, коли це можливо, слід наголосити на дотриманні письмових формулювань.

Стандартизація потребує певної міри регламентації, і це може виступати проти взаєморозуміння та особистого контакту. Оскільки формулювання питань закладається заздалегідь, важливо стежити за тим, щоб вона була дружньою і не відштовхувала відповідача. Якщо різні інтерв'юери отримують різні відповіді на одні й ті ж питання, важливо з'ясувати, чому. Наприклад, один з інтерв'юерів може відхилятися від графіка співбесіди і робити надмірний акцент на частині питання. Різні інтерв'юери, які намагаються зібрати однакову інформацію від одного респондента в різний час, зазвичай є частиною процедур перевірки (див. Розділ 2.4).

Незалежно від того, наскільки добре інтерв'юери навчені та стандартизовані один проти одного, при розробці опитування також слід припустити, що деякі відмінності будуть існувати у відповідях, отриманих різними інтерв'юерами. Це вплине на те, як різні інтерв'юери розгортаються для польових робіт. Важливо не тільки записувати графік співбесіди, хто проводить кожне інтерв'ю, щоб можна було проаналізувати відмінності між інтерв'юерами, але й інтерв'юерів слід розгортати «збалансовано», щоб інтерв'юерські відмінності не плуталися з іншими відмінностями потенційного інтересу. Наприклад, у дослідженні втручання кожен інтерв'юер повинен поставити під сумнів однакову кількість суб'єктів з груп втручання та контролю. Найгірша ситуація полягала б у тому, щоб один інтерв'юер поставив під сумнів тих, хто входить до групи втручання, а інший інтерв'юер допит тих, хто знаходиться в контрольній групі.

4.4 Посібник для інтерв'юерів

Посібник для інтерв'юерів повинен бути розроблений для використання під час польового обстеження. Це має бути переглянуто під час навчальної програми для інтерв'юерів та переглянуто, якщо це необхідно. Ретельний контроль версій знадобиться для того, щоб поточні версії посібника та анкети збігалися один з одним. Посібник повинен давати докладні вказівки щодо того, як особи повинні бути обрані та підходити для включення до дослідження та для кожного конкретного співбесіди, а також у ньому повинні бути деталізовані будь-які спеціальні вказівки щодо кожного питання в анкеті та того, як слід вводити відповіді. Він повинен містити вказівки щодо того, як боротися з незвичайними ситуаціями та як кодувати незвичайні відповіді. Також слід окреслити, які перевірки повинні проводитися на заповнених анкетах і як і коли заповнені анкети слід подавати для обробки та аналізу даних.

Під час проведення польових робіт слід проводити регулярні зустрічі інтерв'юерів для обговорення прогресу та запитів. Коли виникають нові проблеми, рішення повинні бути включені в посібник на місцях, щоб була послідовність у вирішенні проблеми в майбутньому і постійний облік прийнятого рішення. Посібники, що проводяться кожним інтерв'юером, повинні регулярно оновлюватися, а текст слід зберігати в електронному вигляді, щоб полегшити це. Знову ж таки, важливий ретельний контроль версій, і будь-які зміни в посібнику (або анкеті) повинні бути задокументовані в пробному щоденнику (див. Розділ 16).